Ірина Гончарова***Біжи, коханий, утікай від мене.
Он бачиш, крила вже мої розкриті навстіж.
І обрій запалав мов орифлама
Пожежами майбутніх втрат і знаджень.
Мерщій біжи, не обертайсь на мене.
Не наша вдача бути разом, любий.
Вже не стискатимуть крила твої рамена
І болю зойк не розриває губи.
Не обертайсь! І я не обернуся.
Не стрітися очима: льод і попіл.
Не застогну і навіть не здригнуся,
І не застигну мов дружина Лота.
Безмежжя вир і поринання в простір
Полиш мені. Не нарікай за ваду.
Он відліта мов птах той за виднокруг
Моє кохання, вибачивши зраду.
Біжи, ступай ген попелом і пилом.
Скоріш додому й замикайсь у хаті.
Не нам злітати разом в щастя вирі,
Одягненим в безпростір й шалу шати.
Ну ж бо...
Летім, мій голубе, ось крила!..
11-14-15 січня 1995 р.
|
2006 © Ірина Гончарова |
