Надія ЧорноморецьПечера КристалічнаУ Кривче Гауді, напевне, не ходив. Можливо – не подобались дороги. І молодик високий однорогий Йому у тій дорозі не світив. Та обриси - як схожі в Кристалічній, І білосніжні гіпсові кристали, Що феєрично так понаростали – На Барселонські витвори міфічні! Що кілометри звивистих ходів У мороці і холоді віків, Коли раптово – у просторій залі – Застиглий “Буйвол”, одноокий “Слон”, Чи “Змія” подих з навісних колон – Серед химерних кам’яних завалів… |
2008 Київ © Надія Чорноморець |