Василь Кузанбез назви * * * Серп місяця повісить на межі Небесна діва, купана у росах. Чужі знамена, кулі і ножі Посіє ніч у осені покосах. По косах гострих так, немов факір, Підошвами нестримних ніг пройдеться, Мов докір, що словам наперекір Лягає на папір, та в серці зостається. Вертається із поля на межу Журлива діва, вбита диким танцем. Вже мед розлито у ріку чужу І витоптано всі поля коханцем. Серп місяця загубиться в траві Стрімкого ненаситного світанку, Небесна діва вклониться тобі Щіпки зірок збираючи у склянку.
|
2006 Довге © Василь Кузан |