Василь Кузанбез назвиДмитрові Кременю * * *
Дмитрові Кременю
Нас зрадили. І зраджують. І будуть.
І ще не раз у крейдяному колі
Знов буде сподіватися на диво
Дивакуватий посланець любові.
Від паводка до паводка це коло.
Від пострілу до вибуху цей захист.
До кого ще здійняти в ранах руки,
Кому іще гіркий подати запит?
До кого йти? Рубати на капусту
Самих себе? Та до човна Харона
Ми без квитка приходимо сьогодні –
Для нас вода під веслами солона.
Для нас вода – в Карпатах. Серед степу
Вовками виють вибрані сонети.
Вітчизна нас не зрадила – вона
Нас хоче упіймати у тенета.
Хтось протестує, хтось іще вагається:
Чекати, чи боротися, чи жити?
Гіркий не сон – пробудження гірке.
Ми не спимо. Кого іще будити?
|
2006 © Василь Кузан |
