Опубліковано: 2008.07.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Василь Дробот

Не льщу себя… По крайней мере

* * *

Не льщу себя… По крайней мере,
Незримой вечностью полна,
Душа – тот самый дальний берег,
Где тропка лунная – без дна,

Где тонет шаг в следах остывших,
И на ветвях осела пыль,
Где под звездой прозреньем дышит
Бегущий волнами ковыль,

Где все века равны, как звенья,
Что состоялись лишь в цепи,
А жизнь привязана к мгновенью,
Желаешь вечности – терпи,

Учись, живи, не восставая,
Но обретая каждый миг…
Где тем и вечна мостовая,
Что попирается людьми.
2008
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/14647/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives