Опубліковано: 2006.11.16
Поетичний розділ: Філософська лірика

Михайло Деркач

Ах, какие сладостные зори

Ах, какие сладостные зори
над давно созревшим хлебным полем!
Я, как колосок, что полон зерен,
но не сжат, а злой судьбой надломлен.

Словно свадьба, отзвенела жатва,
Медленно, но все же боль уходит…
Мне бы колоском к земле прижаться
подарить ей будущие всходы.

Как Антей, набраться новой силы,
от нее, родимой, не убудет…
Матушка-земля мне все простила,
я – обиды  всем недобрым людям.

День на удивление погожий.
Выплывает солнце, как Мадонна…
Видится: нечаянный прохожий
спелый колос мнет в своих ладонях.

2006
Донецк
© Михайло Деркач
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1580/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives