Опубліковано: 2006.11.22
Поетичний розділ: Філософська лірика

Михайло Деркач

***

То ли беспределом подогреты,
То ли осознав, что незаконны,
но вожди покинули портреты,
уступив свои места иконам.

Потянулись к небесам крестами,
как грибы, и храмы, и соборы…
Властью позабытые крестьяне
разбирают на дрова заборы.

Открестилась юность от деревни
И – в калашный ряд! - В бурлящий город…
Как же это выдумало время
наступить на собственное горло?

И зачахла, захрипела песня…
Может быть, слова забыли люди?
...На груди младенца тонкий крестик
символом, что вера не убудет.
2006
г. Донецк
© Михайло Деркач
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1655/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives