Андрій ТугайМисливціВ засiдцi - у дiда пiд сараєм -
Колька збоку, я бiля дверей,
Вдвох пiдступну здобич визираєм -
Полюваємо на дiдових курей...
Я з гранатами, Миколка з автоматом -
Зарядив в рогатку круглий камінець...
Я по курям б'ю, по квочцi й по курчатам,
Колька цiлить пiвню в гребiнець.
Вiдступила на город вiдступна птиця ,
Тiльки пiвень пре на лiнiю вогню.
Нi гранат моїх, нi кулiв не боїться -
Наче танк летить закований броню!
Колька зброю залишив на полi бою,
"Повний газ!" - своїм скомандував ногам.
Я гранати теж не встиг забрать з собою -
Все лишилось клятим ворогам!
Я на яблунi, Колько сидить на сливi.
Пiвень знизу ходить, косо погляда.
Кури квокають - паскудницi - щасливi,
Що така iз нами трапилась бiда!
Ще й зi мною - зi стрiльцем такОго рiвня!
Через Кольку - неслухняне порося!
Я ж казав: стрiляй в курчат, не лiзь до пiвня!
От сиди тепер, виглядуй дiдуся...
|
2006 © Андрій Тугай |
