Опубліковано: 2006.11.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Ігор Березюк

***

Дай Бог и нам опять поверить в чудо,
Мы устаем с годами удивляться ,
Проходит время, и огни сенсаций
Тихонько гаснут в предрассветной мгле,
И остается только на мгновенье
Воспоминанье, словно озаренье.
Дай Бог и нам тогда без сожаленья
Принять благословение.

Едва опомнившись, едва  поверив.
Просотосердечно, просто, без оглядки,
Едва услышав музыку другого.
Соприкасаясь с музыкой своей,
Дай Бог и нам опять поверить в чудо,
Дай Бог еще немного продержаться
На той  единственной, неповторимой ноте,
Когда уже бессмысленны слова.

Когда деревья шепчут звездам сказки,
Когда в траве сверкают изумруды
И молчаливо остывают камни,
Храня покой и помня каждый миг,
Дай Бог увидеть отраженьем в небе
Свое забытое предназначенье
И, может быть, спасти седого Бога, -
Воистину поверив в этот миг.
2006
© Ігор Березюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1670/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives