укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44154, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.12.11
Роздрукувати твір

Євгенія Більченко

Молитва траві



-1-

Трава, нетривка і тремка, – по литки.
Полином полину у поле небо.
Де-небудь, з ким-небудь читай молитву!
Чатуй. А проґавиш – не плач:
Ганебно.

Проси у трави просфори і проса.
Прости їй.
Труни і струни не бійся.
Дивися, як пильно палають роси
І паром паруються в голих висях.

Співзвуччя – закон співбуття.
Молися!
Природі і роду, з якими злитий…
На горе високе, на гори лисі:
Молитися – це самоціль молитви.

Звук дзвонів замкнувся замком у коло.
Життя повернулося в смерть – до себе.
Єдиної сутності – все навколо.
Співзвуччя – закон трав’яного неба.

Ти – ланка свого ланцюга: кінь-вершник.
Розтанеш – і сплатиш останнє плитам…
Кора – це коріння.
Останнє – перше.
Тривай собі…

Тричі чатуй молитву.
                           
-2-

Молитви, як діти., – такі наївні…
Такі, до нестями, талановиті.
Вовками блукають через країни
І виють. Бо тільки і вміють – вити.

Голодні, закохані, чесні, ситі,
Невдячні, – як масло у розпал посту;
Багаті сини імітують сиріт.
Бальзаківським шляхом іде апостол.

Гортається небо навколо суші.
Блукає земля по останках вісі.
Багаті дівчатка поїдають суші
І серцем скляним манікюрять вістря.

Молитви, як старці, – лукаві, чисті…
Вони випромінюють вічний спокій.
І подумки ніби прощають листя –
Таке, до нестями зеленооке…

Ну, що мені? Лід хіба запалити?!
До лави церковної в’яже ремінь.
Як діти старенькі, сидять молитви.
Трава позіхає…
Усе.
Смирення.                              
                                       9 грудня 2008 р.

2008
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні