Опубліковано: 2006.11.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Ігор Березюк

***

Я сгораю, я знаю свою неизбежность,
Мне противна любезность
Получувств, полуснов, полуфраз,
Я рифмую в крови,
Всю оставшуюся бесконечность,
Я люблю, и поэтому верую,
Только в любовь.

И поэтому солнце мое
Никогда, никогда не погаснет,
И поэтому песни мои
Никогда, никогда не умрут!
Не старайтесь понять,  
Утруждая себя понапрасну,
Вырываясь из плена
На время любовных простуд.

Так придумано теми,
Кто все-таки выжил в сомненьях,
Так обещано нам
А иначе не может и быть.
Мне об этом поведал
Одинокий непризнанный гений,
Завещав перед смертью,
Дожелать, дострадать, долюбить.
2006
© Ігор Березюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1683/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives