Опубліковано: 2006.11.24
Поетичний розділ: Філософська лірика

Людмила Гонтарєва

Я была три тысячи лет вперёд.

*  *  *
Я была три тысячи лет вперёд.
Я вернусь, чтобы стать, может, Жанною д`Арк.
А про смерть перевозчик бесстыдно врёт,
особенно подле девятых врат.
        Бесконечность свернулась змеёй во мне.
        У фантазии сотни причудливых веток.
        Я растворяюсь огнём в огне -
        отыщите меня в лабиринте клеток.
Я тянусь к земле через толщу небес:
только сверху крест - словно крыльев взмах.
Моё поколение вечных невест
нарушает привычного хаоса крах.
        Я - непридуманных кладезь цитат
        из книг ненаписанных, изгнанных, лишних
        о героях из Римов, Парижей, Итак
        (время в утиль ваши подвиги спишет)…
Но песок бережёт все ничьи следы,
верность ветрам перемен храня,
чтобы, выйдя однажды водой из воды,
в нём осталась незримо и моя ступня.
2005
© Людмила Гонтарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1740/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives