Опубліковано: 2006.11.24
Поетичний розділ: Філософська лірика

Людмила Гонтарєва

Подворотня слепая, как выстрел

*  *  *
Подворотня слепая, как выстрел, -
оседаю бескрыло в снег:
меня из мгновения выстриг
безжалостный стрелок бег.

Теряю воздух руками,
простуда в моей крови.
Уже расплескалось знамя
небес над лицом земли.

Уже недоступны крыши:
на лезвие забытья
я падаю медленной тишью,
над пеплом воды летя.

Но океаном звуков
взрежу угрюмость туч,
чтоб украшением луга
вызрел пшеничный луч,

чтобы забиться птицей
в глобуса пёстрой груди
(пусть не дано проститься
с теми, кто впереди),

чтоб превратить в осколки
серого быта объём,
где вечер на вечной полке
ютится с квадратным днём.

...Но падаю призрачной датой
на лезвие забытья,
и безымянность солдата
заключает в объятья меня.
2005
© Людмила Гонтарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1741/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives