укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.11.25
Роздрукувати твір

Олена Коробкіна

Сон. Чатыр-Даг

Молитва духу Горы
Спеленут пеленою горизонта,
Горой завернут в скалы и леса,
Бог спящий, зрящий миг,
Я – жрицею у ног твоих
С дарами: ковыль седой
Свивается в косу.
Им оплету, сплету
Волос твоих венец.
Янтарных капель
Ящерицы сонной
Глаза –
Тебе украсить седину.
Смотри же множеством
Янтарных глаз
Сны безвременные, глубинные,
И мне
Поведают они в незамутненной сути,
Что в глубине безмолвной
Чистых глаз янтарных,
Тоскою вековечною повеют.
И я смирюсь пред бездной
Чистых глаз.
Я воскурю из чабреца и мяты,
Полыни горькой фимиам тебе.
И сон-трава тобою воскурится,
Откроет мне незримые миры.
И я войду в одеждах белых, тканых
В мир ароматов, звуков, что несут
С собой в миры полуденные птицы.
Я звуком птицы обращусь,
Чтобы в тебя войти.
О, бог мой, вековечный, спящий, сущий
В глуби той бездны,
Что иссиня-черным цветом
Окутала тебя закатною порой,
Той тучей черной, спящей на вершине
Горы, шатром своим лелеющей тебя.
А солнце, уходя, лучи бросает
Сквозь облако в туман, что стелется
Зеленым и янтарно-рыжим светом
По бороздам-морщинам, ущельями
Бегущих по лицу.
О, спящий великан,
Яви мне лики, лица, чудо
Явления из снов твоих в мой мир.


Видение на вершине Горы
Стояла жрица на краю ущелья,
Смотрела напряженно вниз.
Вдруг встрепенулась.
Там у креста, что на Ангар-Буруне,
В лучах садящегося солнца к ней
Обращены фигуры исполинов.
Двое
Стояли и смотрели на нее
Провалом пустоты из капюшонов.
Шатнулась жрица.
Совладав с собою,
Пошла вниз по тропе,
Бегущей по плато,
Скользящей мимо, мимо…
Остановилась вновь.
И как во сне бесстрастно посмотрела…
Тонким силуэтом
Обрисовались их черты.
И к сердцу жрицы
Взгляды протянулись.
- Он и Она.
Влекут меня к себе.

Жрица – духу Горы:
О, вечно спящий дух,
О, зрячий дух виденья,
Он и Она зачем явились мне?

Гиганты-странники стояли немо.
Садилось солнце. Полная луна
Всходила и взошла, посеребрив холмы.
Но не кончается виденье, длится.
Жрица, не выдержав безмолвия,
Пошла холмами, к скалам, вниз
По скальной крутизне,
Все дальше по тропе.
Спустилась к букам.
Лес ночной вобрал ее в себя,
Под буками в раздумья погрузилась.

Жрица – духу Горы:
Мой спящий бог, глубинный,
Твердо знаю.
Об этом учат древние писанья.
Я в ветхих фолиантах вдруг
Наткнулась на идею
Андрогинности
Первичных всех творений,
Что в мысли существа существ
Покоились дремотно до времен.
Но времена настали и явились в мир
Эфирные творенья, что двуполы
По сути и по внешности своей.
Материей утяжеляясь, тело
Эфирное носить двух не смогло.
И разделились те гиганты, уплотнившись.
И тяжестью физического тела
Природа наделила их.
Когда же разделились на два тела,
Он и Она явились миру вдруг.
Но капюшоны, но плащи
Тех, что явил ты мне, под ними
Творения бесполы и пусты.
Пробелы вместо лиц.
Безлики.
Значит, из андрогинности –
В бесполость, пустоту, безличье,
Чтоб вдруг явились прежде лица,
Даже, так, намеки, очертанья лиц…
Чувство-дух сформировало их.
Я – жрица, дева, и служу духовно
Тебе, мой неизменный бог.
Духовно суща, я нужна была им,
Чтобы духовное оформилось различно:
Мужской и женский лик.
Так, очертанья…
После
Духовный лик
Оформит души в лица,
Влечением оформятся тела
И близость состоится
Так полно,
Как дух, душа и тело только могут.
Великий, спящий, зрящий бог,
Тебе я благодарна за науку
Познания глубин того явленья.
Так зримо, явно, бог мой,
Разрешил извечную дилемму:
Он и Она…

Заснула жрица под листвою бука.
Мир спящим так глубоко и чудесно.
Прозренья в сновиденьях им.

2006
Евпатория
© Олена Коробкіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні