укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.11.29
Роздрукувати твір

Олексій Торхов

Душа в футляре

Футляр.
Одиночная камера
с бархатом стен.
Упрятали скрипку руки
беззвучные…
Плен.
Пытка беззвучием.
Звуки?
Пока с ними туго.
Пока никак.
Понимаешь, скрипка, в чём дело…
Семь нот – это свято.
Это – твой Зодиак.
И всё же – хочется тела!
Фигляр!
Одинокий скрипач.
Ласкает печальную шлюху.
Той рукой, что касался музыки.
Седой юбиляр…
Гладит.
Словно ведет по грифу.
Изгибы тела, как волны.
А под кожей – таятся рифы.
Полно!
Постой…
Я беременна Музыкой.
Как ты можешь делить нас
с Той?
Терпкий настой.
Тишины с канифолью.
Слезы капать по вкусу.
Вкусим?
Не плачь…
Он – другой.
Он - не палач,
а выбившийся из пульса, из ритма, из жизни,  
из музыки
скрипач…
Полоскою узенькой
лежит смычок.
Взлетает
сменным ножом гильотины.
Но смычком не вскрыть себе вен,
не перепрелюдить аорту.
Всё тает с последним аккордом.
С последним звуком тает…
К чёрту!
Какой всё же дьявольский плен –
гладить скрипку,
мечтая о Еве…
И лежат два футляра,
исстрадавшиеся во чреве.
Древесный –
с бессмертной душою музыки.
Телесный –
в образе лярвы,
в котором тоже – душа –
глотает  беззвучные слезы.
А звуки –
череда сладкой муки –
расцветают, как розы,
и колют, как розы.
Не рви!
Просто живи
ими…
Отзовётся распятое имя
на перекрестьи сомнений.
На том, что лежит пластом.
И том, что уносится ввысь…
На том…
Давящим крестом
расходятся две дороги.
Та, что зовётся Жизнь.
И та, что грезится Счастьем.
Одной из них – мало,
а две –
разрывают на части,
вонзаясь гвоздями в запястья…
И, унося за пределы,
снова звучит в голове –
Музыка.
А взгляд
всё тянется к Телу…

2001
© Олексій Торхов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні