Опубліковано: 2006.11.29
Поетичний розділ: Філософська лірика

Юрій Лєбєдь

***

Ночью в гости пришел неожиданно дождь.
Долго нервно стучался в балконную дверь.
На промокшего пьяницу чем-то похож,
и тихонько скулил, словно раненый зверь.

Я сказал: « Заходи и присядь у огня.
Отогреет тебя закадычный камин.
Еще курево есть и вино у меня.
Поделюсь. Слава Богу, теперь не один.
Неудачники мы. И с чужого плеча
носим оба: я – боль, ну а ты – облака…»

Видно, что-то не так я сказал сгоряча,
если дождь подскочил вдруг и бросил: «Пока!»

Он был дерзок и зол, не по трезвому смел.
Он залил впопыхах стоязыкий камин
да так быстро, что я прикурить не успел,
но успел осознать, что он тоже раним.

Не разбудит будильник меня ровно в семь,-
я ушел за дождем в черно-мокрую ночь…
Только с гордостью буду рассказывать всем,
что носил на руках заблудившийся дождь.



2006
© Юрій Лєбєдь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1847/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives