Опубліковано: 2006.11.30
Поетичний розділ: Філософська лірика

Людмила Некрасовська

А Мастер плакал перед Маргаритой

А Мастер плакал перед Маргаритой,
Рассказывая ей про род людской,
Про то, что правда временем сокрыта,
А он устал и хочет на покой.
Припомнил, как роман писал когда-то,
Как прост и безыскусен был сюжет
С пленительною пластикой заката,
Легко перетекавшего в рассвет,
И тем одним из вечного народа,
Пытавшимся постичь своим умом
Идею безграничности свободы,
Когда о небо стукаешься лбом,
И совместимость честности и власти,
И тот неугасимый интерес
К вопросу: "Как добиться в жизни счастья?", -
Хоть счастье - не итог, а сам процесс
Длиною в жизнь - лишь крошечную точку
На смерти, как оси координат.
Но плакал Мастер, поджигая строчку,
Хоть рукописи, верил, не горят.
2006
© Людмила Некрасовська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1852/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives