укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.04.23
Роздрукувати твір

Євген Маланюк

Павза

 …В душі глибока павза… Ів. Франко    

1

Осінні зорі, ніби іскри,
Роздмухує спізнілий вітер,
А місяць  жовті зуби вишкірив
І заховавсь за віти.

Дарма. Від мене не сховаєшся,
Мій ласий лисий баламуте!
Пора спочить, пора покаятись, -
Вже зір твій мутен.

Бо ж це не травень, не побачення,
Це – жовтень. Потім – листопад.
Зима по листю літ затрачених
Стопою тяжкою ступа.

2

Вже не ремствую і не благаю –
Цур і пек йому, щастю землі!
Ось іду серед жовтого гаю,
Вже в останнім осіннім теплі.

Яра позолоть злотом зеленим
Пов’їдалась в жовтневу іржу.
Нащо ж ще якісь людські імена
В теплій тиші душі бережу?

Все забути. Згубити, мов листя.
Кинуть все, ніби камінь на дно.
Залишу вже і ласку, і злість я,
Бо весна відпалала давно.

…Дзеркалами замріялись води.
Кришталева, воздушна синь…
Серце бідне, ні волі, ні вроди,
Ні юнацтва, ні мрій не проси!

3
Беріг, беріг тебе, як скарб,
І раптом травень – листопадом.
Любуйсь в пожежі п’яних фарб,
Дивись, як жовте листя пада,
Як спокоєм завмерла синь
У золототканій папіломі,
Як дихає безкрай краси
І як життя зітха на зломі.

Буяв, палав, сталив свій стиль,
Ще вчора крильми плескав геній, -
Сьогодні схлипують легені,
Колючий скорчується біль.
Сьогодні – зимове пальто,
Самотність,  тиша, спокій, вечір,
Та спогади – вогнем із печі…
А поза тим – ніщо й ніхто.

1925
© Євген Маланюк
Текст вивірено і опубліковано: Світлана Залізняк

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні