Опубліковано: 2006.12.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Гутковський

***

Знічев'я знов з вікна війнула прохолода,
Як спомин потайний, а може, рим сльота.
Чи викохана вкрай і випрохана згода,
Та, що в останню мить обличчя відверта.

Де розгорнувсь сувій нічного зорепаду –
Там бризки навпростець і курява сліпа.
Навіщо помічать, як споконвічна зрада,
Закута у пітьму, крізь неї проступа.

Той ледь помітний слід, той тьмяний відблиск туги,
Що тяжко так болить і важить над усе,
Чи стане досить сил заколисать удруге,
Допоки ніч його повз тебе пронесе.
1992
© Володимир Гутковський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2040/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives