Опубліковано: 2006.12.07
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Людмила Некрасовська

Еще не поздно

В расплавленную платину реки,
Как в зеркало, глядятся звезды, хмурясь.
Мониста фонарей совсем легки
На вытянуто-тонких шеях улиц.
А ночь снимает черное пальто
В прихожей городских микрорайонов,
Смешав морзянку мчащихся авто
Со светотенью беглого неона.
Уставший люд торопится домой,
В рельефные в оконных пятнах стены,
Где чуть дрожит встревоженный покой
На длинных рожках комнатной антенны.
И снова я завариваю чай,
Нарезав, как лимон, на дольки вечер,
И веря, что сегодня невзначай
Мой телефон от немоты излечишь.
И, глаз твоих представив огоньки,
Осознаю: еще совсем не поздно,
Хотя в остывшей платине реки
Шипят с небес сорвавшиеся звезды.
2006
© Людмила Некрасовська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2043/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives