укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44192, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.06.28
Роздрукувати твір

Сергій Главацький

РОДОСЛОВНАЯ

И мы, дома свои оставив – корабелам,
Прижались (каста полоумных!) к высоте,
Мы – с башнями срослись в одно, душой и телом,
Мы – целое и часть, мы – божества в беде,

Ведь, помнишь, башни все – из Вавилона родом,
И, знаешь, все они упасть обречены,
В песок зыбучий ли уйдут они, под воду –
Мне судьбы их ясны, мне их пути видны.

Они падут. Кто раньше, кто – за гранью граней.
Те, что успеют раньше – обретут покой
На время, но – когда-то Вавилонской станет
Любая башня, низкая ли, высоко…

У них у всех судьба – Берлинских стен бесстрашней,
Тянуть нас в секту дней последних, их вериг
(Берлинская стена была ведь – тоже – башней,
Но, правда, к счастью, – почти полой изнутри)…

И есть ещё у каждой башни – своё имя,
Но на одно лицо мы здесь, теперь – для тьмы,
И башням неизвестно, что случится с ними,
Но башни знают, отчего погибнем мы.

Мы все здесь – узелками – в секте Вавилона,
Здесь, в резервации времён последних, как –
Себя, себя самих – удушливые клоны
В фойе Театра после третьего звонка.

Мы в Заповеднике немотном – без движенья,
В немых силках остановившегося дня,
Пришедшего за Вавилона разрушеньем,
Одетого в кристаллы чёрного огня.

Здесь – обморок Атлантов, морок звёзд и пламень,
В эпилептической горячке бьётся миг,
За нами все следы – потеряны богами,
Метелью сметены, засыпаны костьми…

И башни – Небосвод затягивают в секту
Уже, чтоб стать его промозглым палачом,
Чтоб с ним внутри погибнуть, как погибли те, кто
Богами прежде был и мог бы стать ещё.

И это Небо, и последний Архитектор –
Уже навечно в этой секте, в этой тьме,
В которой заживо народы гнили, все, кто
Покинуть дом и к высоте прильнуть посмел.

И этот полый мир – с его круговоротом,
И неба головокруженьем – мёртв до дна.
Ведь, помнишь, люди все – из Вавилона родом,
И башни все – ждёт то же, что сгубило нас.

2009
© Сергій Главацький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні