Я можу стати долею –
Та не для тебе.
Палати міцно зорями
В чужому небі,
Смішними поцілунками
Ховати втому,
Тримати й не позичити
Себе нікому.
Впіймати вітер жалісний,
Щоб втерти сльози.
Складати мрії віршами –
Й писати прозу.
Ти знаєш, трохи боляче
В чужому світі,
Там сонцю мов наврочено –
Темніше світить.
Ніч бавиться безсоннями,
Сплива водою,
Йде ранок підвіконнями…
І я з журбою.