Андрій Тугай***Чому не вірила мені, навіщо клала Медових днів терновий жур на терези? Нащо дощем рушник багряний вишивала? Чом не веселки виглядала а грози? Чи ж не для тебе насадив я в полі квітів? - За що ж, скажи, прогнала ти моїх птахів?! Чи ж я смарагдів шкодував, чи оксамитів? Чи сам згрішив, чи не прощав твоїх гріхів?.. Ще вчора ти кружляла в танці над водою, Буяла юністю і вродою цвіла. Чому ж тепер жовтогарячою ходою Студеним вітром на побачення прийшла?.. |
2005 © Андрій Тугай |