укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.09.13
Роздрукувати твір

Вадим Друзь

Из Павла Гирныка


И лететь будет ворон -
кружить, без единого вскрика.
И огонь полыхнёт -
словеса выжигая с листа.
И заполнятся реки волнами песчаного скрипа.
И уснёт в родниках вековечной воды суета.
Вот и ты озираешься -
вкруг только чадные свечи,
Небо прянуло прочь с твоего ледяного плеча.
Уповай не на Бога, очнись
и прозрей человече,
У тебя остаются лишь ветер, сова и свеча.
И восстанешь с колен,
позовёшь наугад среди ночи,
И падёшь головой на каменья небесных тенёт.
И кого ты ни встреть -
отвернут от тебя свои очи.
И кому ни молись -
слово тотчас тебя проклянёт.
Так неужто листаешь ты желтые эти страницы,
Лишь бы только увидеть -
средь месива крови и лжи -
Как народ, будто камень,
растёт на разрытой гробнице,
И пытается голос подать в её мёртвой тиши?..


* * * Павло ГІРНИК

І летітиме ворон —
повільно, без жодного крику.
І устане вогонь —
і його не зупинять слова.
І хитнеться летючий пісок, засуваючи ріки.
І в джерелах навіки спочине вода вікова.
Ось і ти озираєшся —
дим затягає обличчя
І сахається небо твого крижаного плеча.
Не ховайся за Бога, отямся,
сліпий чоловіче,
Коло тебе лишилися вітер, сова і свіча.
І зведешся з колін,
і гукнеш навмання серед ночі,
І впадеш головою у небо своє кам’яне.
І кого не зустрінеш —
усі відвертатимуть очі.
І кому не помолишся —
слово тебе проклене.
То невже ти гортаєш оці сторінки поруділі,
Аби тільки побачити —
серед олжі і крові —
Як народ, наче камінь,
росте на розритій могилі
І вертається голос у груди його неживі?..

2009
© Вадим  Друзь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні