укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.09.18
Роздрукувати твір

Сергій Татчин

двадцять восьме

1
пробитий кількома кулями навиліт,
з маренням_про_тебе на денці мозку,
я хилитаюся в ячмінних хвилях,
чоловік із воску.

наліпити б з того воску зо сто свічок!
і щоночі палити в твоє ім’я,
щоб не чути ячменю:
нічо-о-о-о...
нічо-о-о-о-о-о-о-о...
врешті-решт, це нічого, що ти не моя.

2
врешті-решт, це смертельно.

і слива_ніч
/аж перестигла! – липка і чорна!!/
вдосвіта червивіє не мені,
бо мене вготовано в Божі жорна.

3
і це не апокриф – до виднокраю
пришито шматок нічиєї землі.
як тобі мається, коли помирає
чоловік зі слів.

і які ти привласнювала світи
/баден-бадени, вінниці чи ітаки/,
коли кулеметний вогонь засвітив
людську фотоплівку лобової атаки.

4
мені, непричетному, тепер байдуже –
і не тільки те, що вбивало мене,
а й хто кого любить,
чи хто за ким тужить
на найщасливішій із планет!

де і не віриться у сокровенне,
доки не глянеш на все згори.
а там – затискає листами вени
чоловік із рим.

5
український gulfstream протікає степами.
і я вливаюсь до цього потоку,
в той час як Господь ворушить губами,
збираючи зерна зі свого току.

6
та мій глобус в руках твоїх
все ще крутиться!
і на ньому незміряно білих плям!
допоки ніхто із чужих не втрутився,
вклонися моїм ячмінним полям.

хай тобі раюється серед снив,
як ніколи до цього – бо це ж за двох!
я тобі – народжений восени.
ти мені – увічнений status quo.

7
де усе зостається отак як є:
телефони, адреси, міста, краї.
хтось унеможливлює не моє,
а твоє з моїм.

і що тобі лишається – так це прийти,
і смиренно чекати щербату повню,
що  неквапом викотиться
під лейтмотив
імені мого
28
ж
о
в
т
н
я

2009
© Сергій Татчин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні