укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.09.25
Роздрукувати твір

Марина Матвєєва

Адвокат Бога

Да! Милостив Господь – и Он простит.
Любовь отменит даже справедливость.
Но жизнь моя – крупиночка в горсти –
Неужто заслужила эту милость?

Татьяна Шорохова



Небо ночное косится вниз...
Белое, бельше млека.
Черное, скажешь? Лови сюрприз:
только от человека
это зависит.
                     ...Белое –
черным во мне раскрылось…
Что бы с душой ни делала,
всё ее Божья милость
где-то обходит поосторонь, –
та, при которой даже
радость уносишь и с похорон,
тащишь алмаз из сажи…

Как ее вымолить, где искать? –
ту, что зовет Любовью –
праведных казни за веру, ад
зверьих арен, костров и
виселиц? Ту, что зовет Добром
Зло – не бывает злее!
Жизнию – смерть… что приходит в дом
медленно, как умеет
только «любитель»-палач. И ждет
близких смиренья. Как же!
Всё получает наоборот:
ненависть, хуже вражьей –
к близкому! «Сдохни давай сейчас!..
Освободи, исчезни!..»

…Мне ли не знать, как мой дух увяз
в грешной моей болезни…
Я ль не прошу: подари мне луч,
черное – золотящий!
Чтобы калека мне стал – «живуч!»,
а пораженье – вящим
знаком смиренья, а ночи цвет –
черн… Да в груди пропято:
не от Него все зависит, нет, –
только от нас, проклятых!

Что ты надумаешь – так и бысть,
мир сотворен тобою:
реки желты, а древесный лист –
синь. Называй Любовью –
сам! И карабкайся из дерьма –
сам! Не вини ворога:
Дьявол – плод некоего ума
для оправданья Бога.
Можешь свое ты себе создать
и обозвать Цалькетлем…
Бог – Его надобно оправдать,
Ибо иначе – в петлю.

Что, адвокаты здесь не нужны?
Скажешь: вы только верьте!

…Слышал ли, как тяжело больны –
молят Его о смерти?..










2009
© Марина Матвєєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні