укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.10.17
Роздрукувати твір

Оксана Доріченко

Волання Рахилi

Лелека вже давно
кружляє наді мною.
Заплющу очі — бачу:
син стоїть.
І що йому сказати: зачекай?
Ще батько твій вагається, ще гає
дорогоцінний час твій?
Мій...

Лелеченя моє, не відлітай!
У вирій свій ще встигнеш.
...Вишня стигне.
І стигне серце крижане.
Кохання — стигне.
Застигла.
Вся — чекання.

Не відлітай, лелече мій!
Цей рік, це літо, осінь, зиму...
Пером твого розкритого крила
пишу листа
коханцю, чоловіку.
Чекання не скоротить віку.
Піском притрусить вічності чорнила
вітер -
пустун.

Іду на коло.
Змушена іти.

Знов стигне кров,
живильні соки стигнуть.
Їх бережу для тебе, мій синочку
коханий...

Іще вагається твій батько.
Вірна - важіль?
Ой, важко...
Важію думками про ваги - ланцюги
моралі...
Що, як скину?!.

Вагітності чекаю.
Благаю...
Боже, дай!
Дай Благодаті
життя подарувать
чи дочці-зірочці,
чи сонечку - синочку.
Перлиночкою в лоні заховати
від океанських бурь...

Не так того жіночого бажання
(та чи лишилося іще хоч трохи?),
як материнства кличе плоть моя.
Палає лоно,
жевріє,
та спрага невтолима...

Дзвенить повітря,
майбуття бринить...

Шука гнізда лелека,
щоб сховати
лелеченя...
Зажди, зажди, синочку чорнобровий,
моє дитятко золоте,
моє ти сонечко,
мій соняху прекрасний...
чи, може, забарилась
- донечка моя?..

...Ще трошки — і зустрінемось.
Прийди!

2008
Київ
© Оксана Доріченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні