укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44192, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.10.19
Роздрукувати твір

Олексій Кацай

Светящиеся цветы

1

Мне это виделось под утро…
Не то во сне, не то в бреду…
Что я, инопланетно мудрый,
по лугу странному бреду.

Нет ни одной звезды на небе
и осторожен звук шагов,
а возле ног горят побеги
самосветящихся цветов.

2

Как дикий зверь во мрак пещеры,
смешав тревогу с эхом скал,
так, сильный и заматерелый,
в костюм защитный я вползал.

Нет сновидений чародейства –
огней светящихся цветов…
О, где ты, светлое семейство
наивных полудетских снов?..

Забыто… И она забыла
о том, что я ей обещал:
прошло полжизни и полмира,
но я цветов не отыскал.

Вот снова выход. И наверно
их на планете этой нет.
Перемещает тени мерно
потусторонний сизый свет.

В него шаги свои бросаю,
мечтая только об одном:
всё бросить и за неба краем
искать мерцающий бутон.

Ведь за колючим огражденьем
лежит огромная страна,
где соком звёзд полны растенья,
где почва пламенем полна!

И там ты ждёшь меня устало
на самом краешке огня,
полночи тлевшего в провалах
за зыбким горизонтом дня.

Хочу туда!.. Но держит что-то…
Ведь здесь она, судьба моя.
Моя проклятая работа.
Один из бликов бытия.

Иду, дозиметр сжимая,
через лесок, через овраг,
а рядом, свой бетон вздымая,
рождает монстров саркофаг.

Тут жало стынет в клюве птицы,
там слизь роняет лысый крот,
да двухголовая лисица
вдруг костяным хвостом мотнёт.

Жуть сгрызла чудо… Но внезапно,
пространство располосовав,
галактикой тысячекратной
взорвалась ночь безумных трав!

Богам не веря и шаманам,
я вновь мечтою был храним!..
Но утро плавилось туманом
Чернобылей и Хиросим.

А в радиоактивном небе
ссыпался в эхо звук шагов…
Я шёл, ногой ломая стебли
самосгорающих
цветов.

1990
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні