укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.11.03
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Der Zauberberg

У Ганса Касторпа была невеста по имени Клара, она жила в долине и ела тыквенную окрошку, по четвергам обитателей пансиона всегда настигала кара в пылу философской беседы, дух превращался в кошку. И все говорили – дух витает, где хочет и ползает, где теплей, у нас бывают затмения разума, носим себя в починку, а Ганс возмущался и грел канцелярский клей, не веря, что выделка может сломить овчинку. Клара ходила под окнами и предлагала всем отведать домашней выпечки, мягкой, пустой, горячей, и всё потому, что я – лишь то, что не съем, а спрячу от всех за стенами острот и плачей. В пятницу все собирались и говорили: «Сойди, Моисей, мы здесь едим на золоте, плачем одним чернилом, здесь отставные поэты планеты всей – каждый тоскует о чем-то простом и милом». Знаете, Клара, если съехать с этой горы, просто окажетесь в городе, там простецы-пингвины. Нет, вы бредите, Ганс, пингвины порой хитры, вы для них – просто причина большой лавины. Знаете, Клара, опасность минует нас, вас по причине того, что не упомянуты в тексте, ну а меня отвезут на галеры, огреют веслом en face, а может успеем еще провалиться на этом месте. У Ганса Касторпа не было места и никаких невест, он ютился на подоконнике, ветреность проклиная, и думал, что он – лишь то, что сегодня на завтрак съест, и на ладонях блестела вечерняя соль земная.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні