укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.11.07
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Воспоминаний net


Эта оробелочка часто мешает дышать – садится на грудь и машет хвостом пушистым. Молодым поэтам всегда говорят – ну зачем о смерти, погладь что-то теплое и живое в бессмертном и неказистом. Но никто, конечно, не слушает, пишут о том, что яд разливается в жилах, поверхности размывая, а потом остаться такими, как прежде, еще хотят, только я среди них хожу ну почти живая. Эта оробелочка здесь орешки свои грызет, бросает в окно позолоченные скорлупки, если вынесешь ты стихов подневольный гнёт и поймешь – всё пройдет, как гудки телефонной трубки. Можно будет, конечно, заново всё начать, в своем  теле теплом и искреннем, как теплица, не считай себя Каином, что достает печать, чтоб жилплощадь свою расширить и утеплиться. Можно я убегу из Иера, пойду служить на завод, перевыполню план по вытачиванию самых густых деталей, с ними еще разберутся, а ты здесь проходишь вот, что за оказия здесь называться Алей. Нет никаких утешений – хотя бы еще уснуть, он не дожил до седин и покоится на предплечьи, а ты свари леденец – окажется долгим путь, но всё это слишком птичье, а вовсе не человечье. Эта душа-оробелочка слишком еще скромна – грызет орешки, бросает скорлупки в пасти чужой геенны, всё, что тобой написано, можно прожить сполна, с оглядкой на запятые превозмогая гены. Можно я убегу из Иера забыться и видеть сны о том, как горит огонь в каком-то чужом сосуде, и ты поливаешь цветы, и мы перед всем честны, и люди проходят, теснимы мечтой о чуде.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні