укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.12.10
Роздрукувати твір

Андрій Соболєв

Опальный

Всем запрещаемым, но услышанным

Кому Господь послал уменье,
Кто слово сделал своим делом?
Сложить слова в стихотворенье,
Писать о том, что наболело.
От слова славы не добьёшься,
Без слова проживают в страхе.
Поэтом если назовёшься,
То будь готов к кресту иль плахе.

              А у опального поэта
              Не жизнь, а сущая вендетта.
              Поэту, правды не простив,
              Власть  мстит ему , пока он жив          

Кого-то кормят за уступки,
Кому за ложь дают награды.
Толочь слова как воду в ступке,
Иному большего не надо.
И можно было б отмолчаться,
Да и соврать бы можно было.
Ведь всё равно не докричаться,
Ну, кто сказал, что в слове сила.

               А у опального поэта,
               Никто не спрашивал совета.
               И поступают тут и там,
               Наперекор его словам.

Сегодня пишут неуёмно,
Пусть сочиняют, ради Бога.
Но в этой армии огромной,
Поэтов, как всегда немного.
И лавры пусть себе стяжают,
Те лавры, как венки с погоста.
И пусть друг друга награждают,
Ведь всё понятно тут и просто.

              А у опального поэта
              Как встарь, чужбиной вся планета.
              И что не додано при жизни
              Добавят на последней тризне.

Ведь не для них эфир проплачен,
Их сцены под небесной крышей.
Мы от стихов их не заплачем,
Ведь не прочтём и не услышим.
Опальным рот закрыть, что проще,
Решенья не сыскать мудрее.
И под замок того, кто ропщет.
Забыть опального скорее,

             А у опального поэта,
             Цветы лежат зимой и летом,
             А кто судил его, забыты,
             Они теперь с поэтом квиты.





2009
г.Севастополь
© Андрій Соболєв
© музика: Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні