Андрій Тугай***Плаче небо срібними сльозами,
Вкрила осінь золотом поля…
Дні за днями, роки за роками
Проміж зір летить кудись Земля.
День один - для когось ціла Вічність,
Сотня літ - спливає, наче мить.
Йде життя. І часу бистротічність
Не можливо серцю зупинить!
Зупинись на хвильку, люба днино,
Не тікай в безодню, зачекай!
…тільки вітер шепче щось невпинно
Й тихо спить під небом сивий гай…
Серце, серце - міра всім мірилам!
Хто поставить на тобі печать?!!
Не здолає розум буйні крила,
Не примусить голос твій мовчать!
***************************
Сльози неба - серця мого сльози,
Злато осені - то радість золота.
Щастя й біль, тепло й холодні грози -
Все вміщають серце…і літа…
|
1996 © Андрій Тугай |
