укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.01.25
Роздрукувати твір

Лія Чернякова

придумаю любовь

придумаю любовь

сюжет

Приду, придумаю,любовь,
Твой сон хрустальный,
И до хруста
Сжимая купол голубой,
До капель, падающих густо
На латы сточенных манжет,
Налажу быт неприхотливый.
И разменяю гордый жест
На жили долго, и счастливый
Сюжет, свернувшийся клубком,
На фоне тапочек домашних
Рассыплет искры...
Вдруг нестрашным
Подцепит нитку коготком.
Тайком припомнив день вчерашний,
Приду. Заплачу ни о ком.

В луже любви...

Делать любовь из песка на пляже
Выстроить наскоро, дать прибою,
Ждать - вот волна за волною ляжет,
Слижет в негаданно голубое,
Небо над набережной, небрежно,
Наспех наброшенное. Халатик,
Полы распахивает, крылатым
Нам отворяя седьмой надежды
Пота сокровищницу потайную,
Горечь желанную, боль хмельную...
В бальную пыль опадают маски.
Музыки ветреными мазками
Осень смывает... сшивает насмерть
Током короткого замыканья.
В луже любви...

напротив друг друга

Мой суженый, суженный
до обсужденья в эфире
условий и тел,
мы одни не у дел в этом мире.
Они в этом мире одели нас в мили и мили
распутиц,
бессонниц.
Когда расстояния смяли
и вытек желток,
только мы устояли напротив
друг друга
и ждали сигнала,
но разве тогда мы узнали
друг друга?
Едва ли. Напротив,
нас смыло дыхания ливнем
без слёз и без смысла
без слов и без лишних истерик
мы вышли на берег
и каждый нашёл свою веру
и каждый вошёл в свою реку
и плыл по теченью.
Но если однажды судьба
переставит значенья
и даже душа
наконец перестанет смеяться
над каждой ошибкой,
чего же мы станем бояться?
И как мы расстанемся вновь,
чтоб к себе возвратиться,
мой суженый,
ряженный в перья несбыточной птицы,
украденной небом.

2009
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні