Опубліковано: 2006.12.27
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олена Буєвич

ФОТОФАКТ

Коли помру, коли воскресну,
й тоді  зі мною залиши
оцю безмовну, безтілесну
жагу до милої душі!

Я знаю, ідеалізую
минувшину (усе, нема!) -  
столицю, всніжену глазур’ю
і наш похід у сінема.

І той останній день порожній.
Йшли поруч і ловили гав,
коли фотограф подорожній
нас раптом фотоклонував.

Злякались і зніяковіли:
нас упіймали на гачок.
І сипав сніг, неначе стріли
з усіх вселенських дірочок...

На плівці ж ми були блаженні,
чужі, так само, як тепер.
І тільки сніг тримав у жмені
нас. Тільки сніг. Не адюльтер…
                                             
                                               


1999
Черкаси
© Олена Буєвич
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2434/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives