укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44184, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.12.29
Роздрукувати твір

Микола Чернецький

***

Возможно все на свете, но едва ли
Вот этот путь на многое похож.
Дорога льется по диагонали,
Взмывая вверх диагонально тож.
И сквозь стекло блуждающему взору
Внезапно открывается вдали
То полоса распаханной земли,
То перелесок, вверх по косогору
Взбегающий, то поворот реки,
Вернее — речки, сдавленно берущей
Начало меж холмов. И предыдущий,
И этот поворот, и островки
Кустарника… Настолько все знакомо —
Как некогда покинутого дома
Ночные звуки, шорохи в печи...
И словно те же самые грачи
Клубятся, перечеркивая дали.
Откинувшись на спину и плечо,
И сам-то я почти диагонален
Изломанно — в коленях, и еще
Где это... В общем, там, откуда ноги.
Ничто не представимо наперед.
Однако предыдущий поворот
Отличен от грядущего немногим.
Грачи кружат, растерянно галдя,
И это порождает понемногу
То сладостную детскую тревогу,
Предчувствие обильного дождя,
То горькую усмешку, потому что
Не спрятаться в приземистой избушке,
Не зажигая света; и вдвоем
Не вздрагивать, когда грохочет гром.
Должно быть оттого, что мир враждебен —
Все как-то не дается благодать
Забвения. Ну, просто наважденье:
О чем ни принимаешься писать —
Скользишь, как по размокнувшему склону
Туда, где невозможна суета,
Где жизнь горизонтальна и проста,
Где время необидчиво и сонно,
А вертикальны всяческие дуры,
Как Вознесенский некогда сказал.
Где символ бесконечности — вокзал,
А вязы от безветрия понуры.
Все это умещается в щепоти,
Сжимающей упругое перо…
Закончим же на этой бодрой ноте.
И перечтем "Женитьбу Фигаро”.

2006
© Микола Чернецький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні