укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.01
Роздрукувати твір

Микола Шошанні

ОСТАННІЙ ЛЮДИНІ НА ЗЕМЛІ

О, порожнечо, як знайти від тебе нішу?
Пручаюсь я, а ти стискаєш все сильніше...
Цивілізація з’їда свої устої
І все чимдалі заростає пустотою.
А час неквапливо пливе в простих потребах,
Не відбувається нове ніщо під небом,
Те, що шукаєш, не знайти у цьому світі...
Тут — павутиння на стежках в незримі сіті.

Тобі, останньому з великого улову,
Тобі я спробую залишити два слова,
Тобі, колись через роки, віки і пори,
Тобі, хто, вірю, ще народиться не скоро…
Ця думка, скільки не молись, мій свердлить череп,
А ти, ти витягнеш колись страшний цей жереб...
Вузенька стежка на Парнас, немає вужче,
Щоб пережити разом нас, усіх живучих.

Здогадка «проти» ти чи «за» дійде не зразу,
Та цілий світ, як хтось казав, (недбала фраза,
Що вже набила, далебі, усім оскому)
Належатиме лиш тобі і більш нікому...
І ти всі порухи сліпі тоді облишиш,
І зойк самотності навпіл проріже тишу,
Підеш один під голубим, пустельним небом,
Де все для когось ти робив, а не для себе...

Істото немічна, в якій надія тліє,
Вселенський кат тебе також не пожаліє
І ти відчуєш, як відчув хіба лиш я ще,
Що відчував в останню мить останній ящір…
Але якщо ти все ж придивишся хоч трохи
В мій слід слабкий на краплі віку та епохи,
В свій час і ти знайдеш підказку, мов маяк:
Між слів нечуваних ЗГАДАЙ СВОЄ ІМ’Я....

2002
© Микола Шошанні
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні