укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.05.12
Роздрукувати твір

Альона Грекова

Barbari

                      “Quod non fecerunt Barberini, fecerunt barbari”


Риму, хранимому улеем, снились мы –
безликие и безжалые.
Он пытался накрыть нас тиарой – холмом восьмым –
из сот пещерных с тобой бежали
маточным молочком на плиты площади
к волчице, кормящей бронзой,
с сосками тяжёлыми, как те восемь дней –
с окнами разобщёнными, но потолком общим.

Риму ли видеть наш призрачный мир внахлёст –
блажные мы и безладные –
он дал нам имя на время сна – Рем и Ромул,
большую стрелку – химеры хвост – завил на малой,
лишив младенчества близнецов и этрусского ада.
Но руки нас выдали – не разнять –
«уста»* римской истины не закрылись, как веки города,
слизывая с ладоней наших знак зерна. Белого. Нет, голубого.

Риму, стыдливо кроющему камнем траву,
безжалостно и безудержно
хотелось кричать ещё имена, выуживая из сна –  San Paolo и San Pietro,
память твою пробуждая ветром, мою – зуммером самодержца.
Нужно ли было нам сомневаться – кто есть кто? –
одинаково мраморно стыли ноги.
И Рим, наделяя святых естеством,
лишал нас с тобой детства.

Рим уже бредил, выкурив мирру и фимиам
без просыпа, и без продыха
парными Диоскурами строя аркады нам: Фидием и Праксителем,
Лукой и Еленой, Игнатием и Лойолой, Америкой и Колумбом,
пока на Эсквилинском холме не выпал снег
и Август в апатии полной не стал просителем тишины
и «не ходить по клумбам».

Рим просыпался, теряя наши следы в воде
беспятые и беспалые.
Он Тибру признался, что видел нас в первый раз,
и, в oculo день воздев, дождался луча ответного:
правильного, палевого…
…нет, что-то не так у Рима – дождался луча ответного:
пыльного, правильного.



--------------------------------------

* - В Церкви Santa Maria in Cosmedin В 12 в. появилась колокольня и Уста Истины.
   Согласно средневековому поверью, если лжец вложит руку в уста, они закроются

2010
© Альона Грекова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні