укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.12
Роздрукувати твір

Анна Долгарєва

Сказка о страннике

Ты идешь по дороге к лесу, и ветер в глаза со свистом, обрывает ветки, петлей пытается свиться, подымает листья - словно и нету земного веса, только ветер, который не умеет остановиться.

И ты говоришь лесу - слушай, не отпускай меня. Я устал от дороги, я устал города менять, вот стоят твои деревья, века под корой храня - давай я стану таким же. Не надо меня прогонять.

И летят дождинки все отчаянней и верней, лес шумит, теряя листву. Глупый человек, у которого нет корней, все в лесу корнями живут. Все цепляются за землю, прижались к ней - оттого-то ветер, как бы ни бил сильней, не сумеет унести ни кустики, ни траву. А уносит - тех, у которых и нет корней. Ты иди, прохожий, я тебя не зову.

И ты идешь к реке, а ветер сплошной стеной, еще не осенний, но уже неостановимый, подымает трупики высушенных травинок, крутит пыль на дороге, гонит, словно на бой. И ты говоришь реке - можно я стану тобой? Если снова уйду - от меня ж останется половина.

Смешной человек, говорит река, ты же не умеешь молча смотреть в облака, век за веком течь, не меняя русла, не меняя цели, пути - ну как? Ты иди своей дорогой. И плещет, и смотрит грустно.

И ты идешь к человеку, к своей юродивой, она не то чтобы ведьма, но, может, сумеет помочь. Ветер свищет, предупреждает - не называй это родиной, это будет не первой и не последней родиной, ты и сам не сумеешь, не выдержишь, сдернешь прочь. Ты идешь. На пальцах запах черной смородины. Ты приходишь и говоришь - я ухожу в ночь.

Пыль на дороге кружится, словно в танце, твоя сумасшедшая улыбается и кивает. Говорит, я знала, что ты не останешься. Тебя не бывает.

Тучи, как минуты, плывут над нею, над заросшим двориком и разбитым крыльцом. Ты бредешь обратно. Ветер все настойчивей и сильнее, обжигает лицо и шею, дождевые потоки ползут, как черные змеи. И ты думаешь - сколько живу, а что я умею, кроме невеселых сказок с открытым концом?

Далеко позади дом, не запертый на засов, неслучившееся пристанище. Вдаль звенит - я знала, что ты не останешься, сплетается сотнями голосов.
К ночи ты выходишь на дорогу среди лесов.

2010
© Анна Долгарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні