Опубліковано: 2007.01.10
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Ігор Піляєв

***


                                       Так вколачивал гвозди, наверное, плотник Иосиф. –
                                       Каждый выстрел, как рок, пригвождает нас к чёрной воде.
                                       Чёрным вороном зябнет бесстыжая гиблая осень,
                                       На больную Россию под грохот орудий слетев.

                                       Вот и кончен наш бал. В дачный пляж упираются вёрсты,
                                       Что в кровавый клубок заплелись под Орлом и Москвой.
                                       Иль сивашская соль выступает на небе, иль звёзды
                                       Над землёй киммерийской прощальный справляют прибой.

                                       Эта Графская пристань нам станет последним причалом.
                                       Уж на внутреннем рейде качается Ноев ковчег.
                                       Мы уносим с собой голубое, как небо, отчаянье.
                                       Его горькую чашу мы испили за всех.
1990
© Ігор Піляєв
Текст вивірено і опубліковано: автор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2677/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives