Опубліковано: 2007.01.15
Поетичний розділ: Містика, видіння

Олена Асачова

***

Зачем пишу? Да просто прячусь
За рифмами своей тоски.
А в зеркале уже маячат
Чуть полустёртые мазки.

Как будто женщина чужая –
Едва знакомый силуэт.
И вроде бы её я знаю,
Но не встречала много лет.

Кивнула, словно приглашая
В свои покои. Я вошла
В молчанье. Будто та, другая
Нарушить тишину могла.

Вдовством и пылью застарелой
Здесь пахло. Наглухо окно…
Во вмятинах живого тела
Был воздух комнаты давно.

Всё переполнено потерей,
Перекрывающей вину.
И, комнату шагами меря,
Вдоль разрезая тишину,

Приму, как данность, и поверю –
Всё не сошлось на волосок…
На зеркале жемчужно-сером
Царапина... Наискосок…
2007
© Олена Асачова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2897/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives