Опубліковано: 2007.01.18
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ольга Пошуруєва

***

А дождь устал казаться чьей-то болью,
Он одиноко шлепает по улицам
И смотрит, как дома чуть-чуть сутулятся,
Когда он их касается ладонью.

А листьям надоели расставания,
С озябших веток улетая в вечность,
Они восьмеркой пишут бесконечность
И гладят тротуары на прощанье.

И мы с тобой не прижились, не прожили
Каким-то неумелым богом сплетены,
Мы разойдемся, как пустая сплетня и
Быть может, где-то встретимся…прохожими.
2005
© Ольга Пошуруєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3036/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives