укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.09.13
Роздрукувати твір

Тамара Дяченко

***

ИЗ ИГОРЯ ПАВЛЮКА

  * * *

Я пью. Я пою.
И чужому я радуюсь счастью.
Смакую печаль я, как тело сухого вина.
И после любви мне – как после святого причастья.
А то, что есть войны –
Так разве моя в том вина?

В себя заглянуть иногда, как в колодец, бывает.
Там много домашних цветов,
Но бездомны стихи.
Достаточно смел, чтоб сказать про тот свет:
- Я не знаю!
Достаточно жив, чтобы были друзья и враги.

Вмерзает в стекло горизонт, как испуг в наши гены.
Становимся теми, уже победили кого.
Мы в окна врезаем кресты.
Рисуем мы Солнце  на стенах
И любим, и любим, и любим мы жизнь, ого-го!..

Слова далеки друг от друга,
Как звёзды, сдаётся.
Ступеньки растут, словно тени крестов молодых.
Я рад. Я пою. А вино из лозы прямо пьётся.
И пули летят, как летели…
И я возле них.
                                   2011год
                                         
  * * *

Співаю. Спиваю.
Радію чужому щастю.
Смакую печаллю, мов тілом сухого вина.
І після любові легко – як після причастя.
А те, що є війни –
Хіба ж то моя вина?

Заглянути в себе колодязно часом буває.
Домашній побачиш там цвіт і бездомні сніги.
Достатньо сміливий про засвіт сказати:
Не знаю...
Достатньо живий, щоби друзі були й вороги.

Вмерзає у скло горизонт, як у гени переляк.
Ми ж тими стаємо, уже побідили кого.
У вікна врізаєм хрести.
Малюємо Сонце на стелях
І любим, і любим, і любим життя, ого-го!..

Між зорями відстань,
  Немов між словами, здається.
Ростуть шабленята... мов тіні хрестів молодих.
Співаю. Радію. Вино просто з кореня п’ється.
І кулі летять, як летіли...
І я біля них.

2011
Севастополь
© Тамара  Дяченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні