укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.10.11
Роздрукувати твір

Сергій Трафедлюк

Черта оседлости

1.

Так на прощанье воздвигнутся гарево и гора,
так огоньки очертят труп твоего двора,
и, недоступный отныне, воздух замрёт в цукат,
если взглянуть назад.

Молча прощайся, твоих с расстоянья не видно слов.
Будь таков.

2.

Там по радио пели юродиво,
а на третьем пекли каравай.
Там на теле не прятались родинки.

И, забившись в дворовый сарай,
ты разгрызал смородины
терпкий смрад
и клялся сбежать из города.
Но клятва сбылась.

3.

Здесь слова не помогут,
потому что тут
только люди и много
потолков и стен
и гниёт под асфальтом
и грызёт разлом
сухорукий спрут —
метрополитен.

4.

Слушай же песнь пластика, впитывай голос стекла.
Свет пылится на рёбрах стакана — вполглаза, слегка.
Как продолжаются где-то: улица, двор, скамья, —
так продолжает время в себе — меня.

Но не пролегает в небесной вате игольный луч.
Дверь не причитает, на вахте вывихнув ключ.

Кухня осталась, и две табуретки, и весь
город, закопанный в карту, — вот и всё, что осталось здесь.

5.

И я бегу на вокзал,
чтобы вскочить на подножку шестичасового
под улюлюканье заспанных, запившихся проводников…

6.

В плоскость пейзажа вклиниваясь ключом,
скважину размыкая своим плечом,
ты проклинаешь себя и бросаешь взгляд
назад —

и тут же видишь, что обратно тебе никогда не попасть,
хоть соседи пекут каравай, но всё так же — не по твою пасть,
хоть сарай всё так же скрипит и смородинных ягод не счесть…

Так на прощанье воздвигнется город как есть.

2010
Севастополь
© Сергій Трафедлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні