укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.01.23
Роздрукувати твір

Євгенія Більченко

Разговор в поезде

                   Лене Шелковой





В тамбуре стук да стук.
Бредит дверной проем…
Вообрази, мой друг:
В поезде мы вдвоем.

Тают в пути года:
Каждый – один за сто.
Движемся в Никуда,
Чтобы найти Ничто.

В этой стране кривляк
Я у тебя – джедай.
Пей дорогой коньяк,
Только не покидай.

Словом не покидай.
Делом не покидай.
Избранным душам дан
Адовый пропуск в рай.

Трудно в кабацкой мгле:
Больно и душно в ней.
Только в изящном зле,
Детка, еще трудней.

Потом сочась из пор,
Хлещут «пардон» и «бля».
Наш полуночный спор –
Стар, как сама земля.

Горе внутри сосет.
Счастье пройдет само.
Нюхать могу я все:
Розочки и дерьмо.

Рваться могу из гланд.
Ползать в чужом снегу.
Но опошлять талант –
Этого не могу.

В душах мельчает честь.
Ствол окружают пни.
Может быть, мы и есть
Те, кто вопил: «Распни!»

Что там вдали, Бог весть.
Здесь – говорят и спят.
Может быть, мы и есть
Теми, кто был распят.

Не умолкай, как мышь.
И не криви брови…
Ты не серчай, малыш:
Я не прошу любви.

Кто-то – на вираже.
Кто-то – в большой борьбе.
Я ничего уже
Не попрошу себе.

Кается вечный жид.
Мочит его джихад.
Поезд пока бежит…
Рельсы еще лежат…
 
Если ж уйду не в срок
Или просрочу дар,
Ты не пиши, дружок,
Пафосный мемуар.
                                      22 января 2012 г.    

2012
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні