Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
здіймились в небо вище сивих гір,  
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству  милосердя.

Навіки віків,
за вінок гріхів
для cиріт і вдів
прохати людству нині милосердя.

Плеяди виливають жаль
в туманну Андромеди шаль,
пожовк Чумацький шлях, начебто віск,
кори земної чути тріск,
до дати самознищення аршин
Молімось Богу, він у нас лише один.

Чи ми зійдем до каяття,
щоб вберегти земне життя,
чи умертвим вогнем свою планету,
потопимо, або війни стилетом
заженем в груди гострогранне лезо,
схоронимо під тужні звуки полонезу.

Навіків віки
за тяжкі гріхи
з Божої руки
даруй нам, Отче, проще милосердя.

Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
здіймились в небо вище сивих гір,  
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству милосердя.