укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.04.23
Роздрукувати твір

Євгенія Більченко

Платье

Все восхваляли! Розового платья
Никто не подарил!
                    Марина Цветаева


Я вижу этот морг. А в морге – дискотека:
Там пляшут мертвецы, выдумывая ночь.
Последние глаза чужого человека
Мертвецкостью своей
Не в силах мне помочь.

Ни Лавра, ни джихад, ни тантра, ни вивека –
Ничто не бередит и не морозит чувств.
Но я ищу глаза чужого человека,
Который говорит:
«Прости, я – слишком чужд».

На мне колдует ночь, как маг – на кукле вуду.
Неон, неон, не… он – рентгеном жжет нутро.
А он, а он, а он, мой маленький Иуда,
Уходит в онкоад, как платьица – в метро.

Я тоже ухожу. И выгляжу по-сучьи.
Как жвачку, прилепив к спине кабацкий гик.
Во мне вы чтили все божественную сущность,
А кожу и слюну – хранили для других.

Но это не упрек, а поиски отсека
Для жизненных турне в кабине третий класс.
Последние глаза чужого человека
Запомнятся мне тем,
Что в них не видно глаз.

Я возвращусь. Домой. В могилу. Мыть посуду,
Коверкая слова и комкая пути.
И сбудется коньяк – единственное чудо,
Поскольку никогда не может подвести.

Нам лежа не стоять. Наш бунт, увы, не вырос.
Крестам не зарасти ни славой, ни травой...

Последние глаза, а в них – себя, как вирус, –
Я в зале разгляжу сквозь панцирь гробовой.
                                       
                                                  23 апреля 2012 г.
   



2012
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні