Опубліковано: 2007.01.25
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вероніка Марченко

Неба уголок

Закрыть глаза, идти на ощупь, слепо
По лестнице разбитой и кривой,
Но упереться прямо в тело неба,
Упасть в него, как в омут, с головой.
Раскрыть ладони, в руки - горсти звёздных
Фигур, распавшихся в мозаику. Испить
Дожди, которыми стреляли в землю грозы,
Вдохнуть любовь, и выдохнув,..любить!
Забыть слова, лишь взглядов диалоги
До громкости охрипнувшей - я здесь!
Делиться от души, пусть и не многим,
Искать пути, но всех путей не счесть.
Закрыть глаза и верить в чудо слепо,
На привязи у вечной кутерьмы...
По лестнице канатной - прямо в небо,
И вниз - в подол разбуженной зимы.
Абсурдная, абсурдная нелепость,
Но есть же в экзистенции свой толк?
И пусть я так проста, о Ваша светлость...
Я выкраду у неба уголок!
2007
© Вероніка Марченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3304/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives