укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.25
Роздрукувати твір

Олексій Торхов

Выжить

ВЫЖИТЬ

Город мой,
улыбнись фальшиво.
И дай мне надежду выжить.
Из старых одежд.
Из тебя.
Из меня.
Из лагерных нашивок:
«Николаев»…
«Нью-Йорк»…
«Будапешт»…

Выжить.
Даже, если себе – дороже.
Забыть свою нишу
в бетонной коже.
Выше.
Строже…
Иже
с Ним

(с железобетонной макушки города
падает краденый нимб)…

Выжать.
До последней молекулы газ.
Из пробитой педали.
Обещали фору.
Не дали!
Придумали светофоры.
С глазами воспалёнными.
Разными.
Реже зелёными.
Чаще красными.
Хотя сулили златые горы…

Выжить.
Из себя квартирантку Память.
Снять со взгляда
оконной рамы хомут.
Отдать наугад – эй, кому?!
Водрузить, как знамя,
на какой-то разбитый,
богами забытый,
бомжами забитый
Рейхстаг…
Сделать затакт
в прелюдии:
«Люди, я…
был…
любил…»

Разогнать все ноты,
прервав перекличку,
и, сломавши смычок, как спичку,
покопаться в себе,
выковыривая остатки
непережёванных нервов,
щадя половые придатки,
сделать шаг,
как водится – первый.
Ставя, словно фигуру, ногу –
до звона в ушах:
ШАХ!

(с многоэтажного тела города
спадает казённая тога…
как с памятника)…

Как памятка.
На белом пергаменте белыми буквами:
«Выжить».
Вы же…

Выше –
над городом с нашивкой «Витебск» –
Шагалы!
Осенним клином.
Держась за зонтики.
Улетают, как журавли…
Прозрачные тени отстали.
Сначала шагали.
Потом утонули в пыли…
Выше…
Картина исхода срывает крыши.
С домов.
С умов…
Хлопают вслед, черепицу роняя.
Что-то меняя…

На моментальном
снимке ментальном
ещё не прожитого дня –
Город линяет.
Снимает одну из слоёных кож.
Меняет.
С воспалённых улиц, как вошь,
снимает меня…

(город-меняед
почти доедает меня)…

2002
© Олексій Торхов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні