укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.08.28
Роздрукувати твір

Євгенія Більченко

Ее Высочество Postmodern-2


                             
Она – не принцесса. Она – вполне обычная блядь…
                        БЖ. «Ее Высочество Postmodern».


Она – не принцесса. Она – вполне богемная блядь:
Слегка постарела, слегка осунулась, но всё ещё выглядит, как мальчишка.
Она теряла уже так много, что ей – неудобно стало терять.
Она учила других ходить, сама – даже ползать не научившись.

Всё, что она умеет, – это тупо лететь на Юг.
А на Юге живёт человек – железный, как бирюза.
И когда она, очертив магический круг,
Приземляется – и достает из него глаза,

Говоря ему: «Радужка, давай будем жить вместе:
Ведь ты – моя половинка: не вторая, зато седьмая», –
Он поднимает голову к небу, навстречу своей Сиесте,
И отвечает ей: «Я не знаю, но я тебя понимаю».

У неё в холодильнике сдохла мышь, но шампанское не погибло.
И стопки литературы завалили машинку «Bosch».
Она подарила им Анды, Альпы, пол-Крыма и пол-Египта,
Но они отказались, поскольку на кухне сто лет не варился борщ.

Говорят, что мужчины и женщины в праве на жизнь – равны.
Но она, – как парень, причём из лучших, – и ненавидит бабство.
Она идёт по Шевченковскому бульвару своей ёбаной в рот страны
И улыбается потому, что они – велели ей улыбаться.

А когда ей страшно, когда она плачет, они говорят: «Не бредь!» –
И она подавляет слёзы бутылкой бехеровки на брата.
Она не дурачится, не эпатирует: ей всамделишно хочется умереть,
Потому что в этом аду никто – даже Ангел – не носит «Правду».

На берёзах распяты иконы. На иконах горят мосты.
И она улетает выше – туда, где ласточки над Подолом, –
Чтобы опять созерцать свой город
С недоступной для жителей высоты,
Шататься по миру,
Ругаться с Богом,
Пить яд –
И скучать по дому.
               


Поезд «Херсон – Киев», 26 августа 2012 г.

2012
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні