укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.09.19
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-863

Просишь у гордого неба сделать тебя водителем –
в итоге тебя припахивают: не тряпкой, так казначеем.
Хоть вовремя отказался, а то и до мордобития
дошло бы: у них всё есть, а покорность моя зачем им?

Эта же дама весной с уверенностью колдуньи
видела – как сквозь стёклышко – меня в недалёком будущем
экипированным в капсулу с дисками из латуни –
при сюртуке и галстуке, в самой удобной обувочке.

А оказалось – так успокаивают больных
с навязчивыми идеями вырваться в депутаты.
Сказала – забыла… А страсти-то накалены,
и взмыленный нерв ожидает хотя бы седьмой палаты.

Театром теней не пахло. Всё выглядело серьёзно.
Я всякий раз от лежанки шагал в неудобный центр
не чтобы железные стулья потёртостью брюк объёрзать,
а наработать известность за инопланетный акцент.

Шучу – за походку. И там бы уже «Нубира»
скитания облегчить мои поспешила б сама.
Но дама, выросшая в Совке, считает меня дебилом –
иначе что, её раздражал бы жаворонок без ярма?!

Живёшь, перестав отличать восторги от лицемерия,
стихи продолжаешь выцеживать, трамбуя живот подушки,
а жизнью назвать не решаешься сие дерьмо карамельное,
где все умеют водить, а тобой помыкают простушки.

Назначили – значит будешь! И в тряпку молчат земляне,
уставившись в телевизоры на вечного Литвина…
Бабло-то кому вручать? Уборщице или няне?
И, если что, не дай Бог – чтоб стала моей вина?

Общественницы не устали воспитывать патриотов –
а мне всё равно, какое болото: Рашка или Украшка.
Должной известности я однозначно не наработал,
раз на меня отовсюду сваливается припашка.

2012
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні